Echoes of the Earth — це аудіовізуальна виставка, що об’єднує шість мультимедійнихробіт, створених резидент_ками програми: Glam Gargoyle, Лізою Білецькою, Вартаном Маркар’яном, Христиною Кірік, Матвієм Козловим та Ольгою Оборіною у тісній співпраці зі студією u2203 від ∄ та саунд дизайном від noorj. Цей формат арт-резиденції, що поєднує мультимедійні можливості студії u2203, творчість ми_сткинь із різних дисциплін та співпрацю з українськими еколог_инями, є новим для простору ∄. Під час двомісячної резиденції учасни_ці спілкувалися з дослідни_цями Олексієм Василюком, Іриною Замуруєвою, Анною Куземко, Оленою Марушевською та Михайлом Соном та трансформували їх польовий досвід у мультимедійні роздуми, на основі яких створили роботи, представлені сьогодні у стінах Concert Hall на Кирилівській, 41. Ці роботи мали на меті показати масштаби знищення природи під час війни, такі як підрив греблі Каховської ГЕС у червні 2023 року, що офіційно визнано як акт екоциду. Дослідницьких звіти також документують, що 90% очисних споруд у дельті річки Дніпро було зруйновано росіянами з початку повномасштабного вторгнення. Також незадовго до початку резиденції стало відомо про забруднення річок Сейм і Десни, та масового вимирання риби через знищення очисних споруд військами рф на території курської області. Роботи резидент_ок фіксують та архівують повсякчасні військові злочини рф проти української та глобальної екології. Розмови з еколог_инями зробили тему знищення природи не лише актуальною, але й особисто близькою як для учасни_ць, так і для куратор_ок Echoes of the Earth. Найважливішим у цих бесідах було те, що вони ґрунтувалися не лише на статистиці чи звітах, але й на першоджерелах: польових записах, історіях та результатах експедицій, фотоархівах і прямих свідченнях злочинів. Їхні розповіді звучали як байки для дорослих, де поряд із лисичками, їжачками й дельфінами з'являються незаконне вирубування лісів, масштабне аграрне розорювання степів та браконьєрство. За часів повномасштабного вторгнення багато хто із нас хронічно подорослішав, тому такі байки стали максимально на часі. Як вам байка про те, як виснажена русалка губиться у навігації до острова Джарилгач, де раніше вона водила хороводи та куди заманювала чоловіків своєю красою? Після окупації острів перетворився на військовий об’єкт, штучно з'єднаний із материком, та став  базою для навчання та зберігання боєприпасів. Окупантів не манить краса; лише тиха смерть, що не залишає очевидних слідів насильства. Прифронтові та окуповані території з обʼєктивних причин є недоступними для досліджень, а тому залишаються «червоними зонами», де наслідки забруднення можна буде оцінити лише після закінчення війни. Українські степи та ліси заміновано, отруйні хімічні сполуки проникають в ґрунти під час вибуху снарядів. Можливо, ці території буде неможливо відновити, ні як дикі, а ні як ресурсно спроможні для, наприклад, аграрного виробництва. У наших руках – протистояти стиранню пам'яті та доказів про ці злочини. Ця резиденція була для нас не лише творчим експериментом, але й простором для роздумів, спілкування та співпраці. Обговорюючи післявоєнне відновлення та відносини з природою, ми також задалися питанням: де ми бачимо себе у цьому циклі народження, життя, та смерті (чи вбивства)? Як в українському суспільному полі ми бачимо відносини з землею та її ресурсами? Чи погоджуємося ми з незаконним вирубуванням лісів, масштабним аграрним розорюванням диких степів та браконьєрством? Експлуатація землі та неконтрольоване використання природних ресурсів дісталися нам також як і колоніальний спадок, який ми почали переосмислювати тільки зараз. Echoes of the Earth — це наша спроба створити нову форму фольклору, у якому ми розповідаємо та фіксуємо історію не лише словами, а й музикою, звуками, вібраціями, дотиками, фотограмметрією, геймінгом та епоксидною смолою. Мар’яна Березовська та Міла Костяна Кураторки резиденції Echoes of the Earth --- Загальна сценографія та режисура простору для виставки створюється студією u2203 під креативним керівництвом Alen Hast та Myk Rudik. Світловий концепт розробляє Дмитро Коваленко, враховуючи особливості кожного проєкту та їхню інтеграцію у простір. Управління світлом під час виставки здійснює Антон Скакун, забезпечуючи динамічну взаємодію світла з роботами та атмосферою події.